В селі до 1904 року спеціального приміщення для школи не було. Діти вчилися в звичайній сільській хаті. Був один сільський учитель, який працював з двома групами учнів. Дітей у цих групах нараховувалось до 30 осіб. Вчитель був під постійним наглядом попа. Навчання проводилось російською і слов’янською мовами.
В 1904 році за кошти земства було побудовано нове приміщення школи на три класні кімнати, і тоді було вже три вчителі. Школа дістала назву „Хоцковское общественно-земское училище”.
Після революції почала працювати в селі початкова трьохрічна школа. Вона називалася - „Хоцковское начальное училище”. П’ять учителів навчало до 150 дітей. З 1920 по 1929 рік школа була початкова чотирьохрічна.
Чотирьохкімнатна школа знаходилась біля базарної площі, тому і називалась „Базарною”. В кожному класі було по 60 учнів. В1928 році в школі було організовано три піонерські загони. Організатором цих загонів був Курило Тарас. Піонерська організація в школі налічувала в 1928 році 56 піонерів. Комсомольська організація утворилась в 1932 році. Першим секретарем був Лупач Григорій, який після школи був льотчиком. Першою піонервожатою була Панченко Марія Петрівна.
В 1930 році вперше в селі було відкрито 5-й клас, а перший випуск 7-го класу відбувся в 1933 році. Випускників було 16 осіб. Семирічна школа охопила 230 учнів.
В 1930 році почали будувати новий будинок школи, який було закінчено в 1935 році, бо до цього учні 4-го класу ходили в так звану Саськову школу (бо цей будинок будував ще пан Сасько). П’ятикласників розміщували в іншій школі – Дворянській (будинок пані Дворянської).
В 1935 році було відкрито восьмий клас, школа стала середньо-десятирічною. Перший випуск із десятого класу Хоцьківської середньої школи відбувся в 1938 році – 20 осіб. Третій в 1940 – 29 осіб. Четвертий – в 1941 році – 19 осіб. До війни середню освіту мали 68 випускників.
В 1941 році почалася Велика Вітчизняна війна. Школи не працювали. Але піонери і комсомолці приймали участь у партизанських загонах, у підпільних піонерських та комсомольських організаціях. Так комсомольці Василенко Марина Іванівна, Ільченко Марія Максимівна, Колот В. К., Дорошенко І. Т., Петренко О. Е. Були партизанами загону № 8 ім. Чапаєва.
В 1943 німецькі окупанти, відступаючи з села, спалили два будинки середньої школи, в тому числі і основний корпус. Незважаючи на те, що в 20 км від села, біля Дніпра, гриміли гарматні постріли по відступаючому ворогові, у селі восени 1943 року розпочалося шкільне навчання. Навчання розпочали у пристосованому приміщенні.
В червні 1946 року відбувся перший післявоєнний випуск учнів 10-го класу Хоцьківської середньої школи. На сьогоднішній день 2001-2002 н.р. школу після війни закінчили і пішли в життя 1467 випускників.
В 1975 році було побудоване нове приміщення Хоцьківської середньої школи. Школу побудовано ПМК № 14, під керівництвом виконроба Пругая Петра Івановича. Будівельні роботи тривали 3 роки, тому що коштів на будівництво не вистачало. Фундамент школи було закладено в 1972 році на пустирі, і лише 1 вересня 1975 року на свято Першого дзвінка було вручено символічний ключ від новозбудованої школи, яка могла б помістити 580 учнів.
Перший раз до першого класу було зараховано 38 учнів 1967-1968 року народження. Педагогічний колектив нараховував 45 осіб, разом з обслуговуючим персоналом. Вони вчили, обслуговували 304 учнів.
Обжити 11 обладнати кабінети – завдання невідкладні. Хоцьківські педагоги вирішили його швидко і на високому рівні. Про це свідчить хоча б той факт, що в школі на той час були два зразкові кабінети області і чотири району.
Ставка на місцеві кадри, якій Олексій Оникійович Котун, директор школи, залишався незмінно вірним, цілком оправдала себе. Звістку про нагородження директора школи Олексія Оникійовича Котуна Грамотою Президента Верховної ради УРСР, 1985-1986 н. р., всі освітяни сприйняли схвально: це гідна оцінка багаторічної праці його на педагогічній ниві. Справді, вже тільки той факт, що Олексій Оникійович Котун пропрацював в цій школі на посаді директора 20 років говорять немало. А за цим фактором – тисячі людських доль, у визначенні яких він брав безпосередню участь, щоденна невтомна творча праця, знахідки і невдачі, без яких не було б успіху.
В 1986 році Олексій Оникійович Котун передав школу в надійні руки новопризначеному директору Василю Олександровичу Стрільцю. В цьому ж 1986 році після трагедії на Чорнобильській АЕС в село Хоцьки із 30 км зони було переселено 78 сімей з Поліського району. В шкільну сім’ю влилися діти переселенців, а також вчителі: Калініченко Марія Андріївна – вчитель початкових класів, вчитель пенсіонер Ахрамович Микола Петрович та молодий вчитель трудового навчання Науменко Анатолій Васильович.
В період з 1986 по 1989 рік велика увага була приділена оформленню школи і зміцненню матеріально-технічної бази школи.
Шкільне життя було насиченим і в той же час надзвичайно цікавим. Велика увага в школі приділялась військово-патріотичному, естетичному, екологічному, інтернаціональному вихованню. В цей час реконструйовано кімнату-музей бойової слави яка стала центром військово - патріотичного виховання учнів, вона діє і до сьогоднішнього дня де проводяться уроки мужності, зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, виховні години.
Працюючи над проблемою: „Виховання учнів на українських народних звичаях і традиціях” та введення в шкільну програму курсу „Народознавство” мета якого: врятувати дитячу душу від морального спустошення, повернути дітям любов до рідної спадщини, навчити їх любити мову, Україну, матір та батька, свою родину, шанувати добро та справедливість, була створена Українська світлиця де зібрано матеріали культури та побуту жителів села.
До дня відзначення 70 річчя Київської області було створено кімнату музей історії Хоцьківської середньої школи.